ПРАВА ЛЮДИНИ В ІНТЕРНЕТІ

 

Анотація:  дана стаття містить огляд загальних прав користувачів Інтернету та відповідальність за їх порушення згідно чинного законодавства.

Інтернет став невід’ємною частиною життя кожної людини. Ми використовуємо його в особистих та робочих цілях. З кожним роком число людей, котрі долучилися до користування Інтернетом, збільшується. Як повідомляє ресурс media sapiens з посиланням на звіт «Digital in 2017», у 2016 році кількість користувачів всесвітньої мережі збільшилася на 10% і дорівнювала 3,8 млрд осіб. А це 51% від населення Землі (згідно з даними ОНН, у 2016 році населення світу перевалило позначку 7,4 млрд людей).  Втім, часто Інтернет-користувачі недостатньо або взагалі не обізнані зі своїми правами та механізмами їх захисту. Поряд з майже необмеженими можливостями Інтернет містить чимало загроз. Тому, враховуючи збільшення кількості дітей та молоді, що проводять значний час в Інтернеті перед педагогами стоїть важливе завдання: «Навчити дітей та їх батьків знати та захищати свої права в Інтернеті».

На 21 сесії ООН у 2012 році спеціальний доповідач з питань про заохочення і захист права на свободу думок та їх вільне вираження Франк Ла Рю підкреслив, що немає необхідності вводити нові правозахисні стандарти для Інтернету, оскільки принципи і доктрини в області прав людини застосовуються як в режимі оффлайн, так і в режимі онлайн. Значну увагу просуванню ідей реалізації, поваги та захисту прав й основних свобод людини в Інтернеті приділяє Рада Європи, членом якої Україна є з 1995 року.

На своїй 32-й сесії 27 червня 2016 року Рада ООН з прав людини ухвалила резолюцію з назвою «Заохочення, захист і здійснення прав людини в Інтернеті», в якій підтверджує, «що ті ж самі права, які людина має в офлайновому середовищі, повинні також захищатися в онлайновому середовищі».

Які загальні права мають Інтернет-користувачі?

1)                    Доступ і недискримінацію.

2)                    Свободу вираження поглядів та інформації

3)                    Зібрання, об’єднання та участь.

4)                    Приватне життя і захист даних.

5)                    Освіту і грамотність.

6)                    Особливий захист і консультування (для дітей і молоді).

7)    Ефективні засоби правового захисту.

Найбільшими користувачами Інтернет залишаються на сьогодні діти. Вони мають право на доступ до Інтернету та всі інші права Інтернет - користувача на рівні з дорослими. Проте вони більше ніж дорослі вразливі до порушень їх прав, маніпуляцій, обману, тощо в Інтернеті. Найважливіший принцип використання Інтернету неповнолітніми користувачами – це безпечність.

Безпечність дітей в Інтернеті залежить від:

  • вміння критично оцінювати Інтернет-ресурси. Учні занадто довіряють Інтернету, у них не викликає навіть сумніву достовірність інформації і чесність авторів. Проте, навчаючи учнів критичному оцінюванню сторінок мережі, можна допомогти і вирішенню проблеми безпеки учнів в Інтернеті. Немає абсолютно надійної методики визначення надійності джерела. Але є певні правила, яких потрібно дотримуватись при оцінюванні веб-ресурсу:

а) надійність джерела або автора веб-документу. Чим надійніше автор статті чи авторитетніша назва організації, тим більше довіри до нього в Інтернеті, тим цінніша веб-сторінка.

б) забезпечення на сторінці так званого «зворотного зв'язку» з автором, тобто наявність електронної адреси чи організація форуму (відстроченого спілкування) чи, навіть, чату з автором (авторами) веб-документу.

в) наведення інформації про рівень кваліфікації автора, його заслуги з теми статті, все, що вказує, що він може бути експертом в цьому питанні.

г) розуміння причин, через які автор сайту публікує свою інформацію. Дуже важливо визначати головне призначення сайтів, цілі їх створення і розміщення в Інтернеті.

д) визначення веб-адреси сайту, так званої URL-адреси для визначення надійності сайту. Для цього необхідно знати значення комбінації літер в кінці доменного імені.

е) встановлення дати створення сайту, дат розміщення матеріалів та оновлення сайту.

є) відсутність слів узагальнюючого (всі, завжди, ніколи, ніхто, всім відомо, тощо) та оціночного (хороші, погані, найкращі, здорові, шкідливі, тощо) характеру.

ж) загальний вигляд сайту: визначити, чи є граматичні та орфографічні помилки на сайті, помилки в інформації, які легко помітити.

  • Ознайомлення учнів з ресурсами, які дозволяють оцінювати ресурси Інтернету та викривати неправдиву інформацію, розпізнавати фейки, наприклад: http://verify.org.ua/- перевірка інформації онлайн (фото, відео, текст)
  • Встановлення програм-фільтрів, безпечний захист на комп’ютерах та гаджетах, антивірусні програми, які не пропускають шкідливу для учнів інформацію (порнографія, насильство, відомості про терористичні та насильницькі організації тощо). Але немає 100% гарантії, що вони будуть захищені вдома або інде.

На сьогодні найпоширенішим порушенням прав користувачів Інтернету є Порушення авторського права (контрафакція; піратство, якщо мова йде про порушення майнових авторських прав) — дії, спрямовані на протиправне використання об'єктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди. Найпоширенішими видами порушень в мережі Інтернет є: незаконне відтворення і копіювання музичних, художніх, літературних творів чи комп’ютерних програм без попереднього надання на це згоди автором чи правовласником. Це виражає порушення матеріальних прав авторів. Крім цього, все популярніше становиться такий вид порушень як плагіат. Такі порушення в мережі Інтернет порушують матеріальні і нематеріальні права авторів.

Іван Римаренко у своїй роботі «Захист авторських прав та творів, розміщених в Інтернеті», визначає два шляхи для захисту авторський прав і мережі Інтернет.

Захист на етапі до порушення: 1) обмежена функціональність – автори розповсюджують програми, які не здатні друкувати документи або зберігати їх у пам’яті комп’ютера; 2) «годинникова бомба» – автор розповсюджує повноцінний об’єкт авторського права, але встановлює дату, після якої доступ до нього буде неможливим; 3) захист від копіювання, тобто автор встановлює кількість разів, коли файл може бути скопійований; 4) криптографічні конверти – твір зашифровано так, що доступ до нього можливий з використанням ключа до шрифту; 5)контракти-угоди «наскрізного клацання» укладені через Інтернет, це – дозволи автора на використання творів; 6) запобіжні заходи: попередня публікація матеріалу на традиційному матеріалі, підтвердження факту існування твору на певну дату, засвідчення в нотаріуса дати створення твору, запис на лазерному диску і поміщення в архів або веб-депозитарій;                            7) клірингові центри – автор надає центру право ліцензувати свої права на твір, центр приймає плату від користувача і передає її володільцеві авторських прав.

Захист на етапі після порушення: 1) агенти – це комп’ютерні програми, які автоматично виконують попередньо визначені команди, наприклад, пошук у мережі контрафактних примірників творів; 2) стенографія – процес приховування інформації у файлах, наприклад «водяного знаку» автору твору, що буде доказом авторства цієї особи щодо цього твору; 3) «маячок» – це особлива мітка, яка розміщується в творі і спрацьовує під час несанкціонованого використання, надаючи можливість знайти порушника авторських прав; 4) використання кодових слів.

За порушення прав Інтернет – користувачів, за вчинення злочинів в Інтернеті передбачена відповідальність. Винні особи несуть покарання відповідно до законодавства України. Законодавство не встановлює різниці у покаранні винних осіб в залежності від того, де було вчинено злочин – онлайн чи офлайн.

Деякі злочини, які успішно перенесені у віртуальний простір, та відповідальність, передбачена за них (без врахування особливостей вчинення правопорушення, таких як повторність, суб’єкт злочину тощо):

Ст. 156 ККУ: Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк;

Ст. 163 ККУ: Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі до трьох років;

Ст. 176 ККУ: Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення;

Ст. 182 ККУ: Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, - караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років;

Розділ XVI ККУ окремо присвячено злочинам у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

Висновок. Таким чином, поняття прав людини в рівному ступені все більше застосовується до онлайн середовища, як і до оффлайн; все більше зусиль приділяється просуванню ідеї прав людини та основних свобод онлайн;  діти та молодь потребують освіти для ознайомлення із правами, а також засобами захисту в Інтернеті.

 

 

 

 

Бібліографія

  1. Оцінювання ресурсів Інтернету. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://biblio.lib.kherson.ua/otsinyuvannya.htm
  2. Проект «Права людини в Інтернеті» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hr-online.org.ua/ua/about/
  3. Райчева Дар’я Валеріїна. «Захист авторських прав в мережі Інтернет.» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ilaw.net.ua/zahyst-avtorskyh-prav-v-merezhi-internet/
  4. Римаренко І.В. Захист авторських прав та творів, розміщених в Інтернеті [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

 

 

 

 

 

 

Відомості про автора

Таровик Ольга Іванівна

Посада: вчитель інформатики та математики

Заклад: Новоукраїнська загальноосвітня школи І-ІІІ ст.. № 8

Педагогічний стаж – 18 років

Категорія – вища

Звання – старший вчитель.

Викладання інформатики з 2 по 11 класи.

 

3 комментариев

Комментарий от: Наталія Ентова [Посетитель]
Наталія ЕнтоваСтаття актуальна і містить цікавий матеріал. Дякую.
8.02.2017 @ 19:57
Комментарий от: Марина Лютинська [Посетитель]
Марина ЛютинськаДякую, пані Олю, за цікаву та змістовну статттю, яка опирається на нормативну базу, роз'яснюю постійно своїм учням про правила поведінки в мережі, тепер для вмотивованості процитую витяги із вашої статті. Успіхів Вам та наснаги:)
8.02.2017 @ 21:03
Комментарий от: Аліна Захарчук [Посетитель]
Аліна ЗахарчукДякую Вам за гарну статтю. Дійсно наша молодь не дуже розуміється на правах і тому потребують знань і ознайомлення з правами інтернет - мережі.Ця стаття є дуже актуальною на сьогоднішній день.
13.02.2017 @ 19:04